Сальвадор Далі уявляв себе рятівником сучасного мистецтва від лінощів і хаосу, виправдовуючи меркантильну поведінку, як єдиний спосіб мати достатньо ресурсів, щоб бути абсолютно вільним творити мистецтво таким, яким відчуває. Його унікальна автобіографічна сповідь зриває завісу із одного із найексцентричніших періодів ХХ століття і веде читача крізь терени геніального розуму й досліджень метафізичних амбіцій живопису до справжнього Я митця, який чи не вперше відверто оповідає про власні джерела натхнення, створення таких шедеврів, як «Постійність пам'яті» (La persistencia de la memoria, 1931) «Метаморфоза Нарциса» (Metamorphosis of Narcissus, 1937) і роботу над фільмом Луїса Бунюеля «Андалузький пес» (Un chien andalou, 1928) — культового сюрреалістичного фільму, що став підривним символом ХХ століття.
