Шепіт за дверима

Волес не розуміє, чому його рідні його не помічають. Ось він, стоїть тут, поруч. Чому всі проходять повз і навіть не вітаються? А, можливо він все таки мертвий? Коли до нього приходить Жнець, то Волес вірить у свою смерть трошки більше. Коли власник чайної крамнички пропонує йому допомогти із завершенням всіх земних справ, Волес вірить ще більше. У Волеса є тиждень, щоб повністю прийняти всю ситуації та прожити його так, як ніколи. Не можу не процитувати вельми влучне речення з самої анотації книги: це натхненна історія про життя, збуте в офісі, та смерть, сповнену смислів і вагомих подій, у вир яких варто кидатися сторчголов, коли ще живий і наснажений.