Іван Франко (1856–1916) вперше відвідав Гуцульщину 24-річним парубком і відтоді приїжджав сюди впродовж життя.
Його найбільше захопила Криворівня, де письменник приятелював з місцевим парохом Олексою Волянським. У Буркуті зустрічався з Лесею Українкою, коли вона приїжджала на лікування цілющою водою. А ще відвідував Довгопілля, Голови, Косів, Берегомет, Кути… Хоч навряд чи обмежився лише цими гуцульськими локаціями.
Окрім приємних занять ловлі форелі чи збирання грибів і афин, Франко дуже любив спілкуватися з гуцулами. Він вихоплював з тих розмов коштовні історії і одягав їх в діамант літератури. Так письменник створив оповідання «Гуцульський король», «Терен у нозі» та «Як Юра Шикманюк брів Черемош», які подаємо в книжці.
Гуцульщина вабила Івана Франка ще зі студентських років. В одній з перших повістей «Петрії й Довбущуки», він інтерпретує історію Олекси Довбуша. Вже у зрілому віці Франко зредагував її, виправивши «хиби тої в молодих літах писаної повісті». Повість також знайдете у цьому виданні.
