«Остап Шаптала» — це збірка малої та середньої прози одного з найвидатніших майстрів «Розстріляного відродження» Валер'яна Підмогильного (1901–1937). Книга презентує автора як глибокого психолога та засновника української інтелектуальної прози ХХ століття, який не боявся зазирати у найтемніші куточки людської душі.
Центральний твір збірки — однойменна повість «Остап Шаптала» — розповідає про долю молодого інтелігента в умовах пореволюційного хаосу та утвердження радянського ладу. Головний герой — людина роздвоєна, яка шукає своє місце в новому світі, намагаючись примирити власні ідеали з жорстокою реальністю. Через образ Шаптали Підмогильний майстерно передає трагедію цілого покоління української інтелігенції, що опинилася перед вибором: пристосуватися чи загинути.
До видання також увійшли інші повісті та оповідання («Собака», «Проблема хліба», «В епідемічному бараці»), де автор досліджує теми еротики, страху, смерті, соціальної відчуженості та боротьби інстинктів із розумом.
