Невеличка драма

«Невеличка драма» (1930) — це блискучий зразок міської інтелектуальної прози, у якому Валер’ян Підмогильний постає як тонкий психолог та іронічний аналітик людських душ. Попри скромну назву, твір піднімає фундаментальні питання про зіткнення раціонального та емоційного, прагматизму нової радянської епохи та вічної потреби людини у високих почуттях. У центрі сюжету — Марта Висоцька, молода жінка, яка працює в одному з київських трестів. Вона живе в очікуванні «справжнього кохання», вихованого на класичній літературі. Її життя перетворюється на ту саму «невеличку драму», коли вона потрапляє у трикутник між двома чоловіками: професором-біологом Маркевичем, який розглядає кохання лише як фізіологічний процес, та Юрієм Славенком, людиною нового типу — раціональним, кар'єристським та позбавленим сентиментів. Підмогильний з великою майстерністю змальовує побут та інтелектуальну атмосферу Києва часів українізації, створюючи психологічний портрет цілого покоління, що опинилося на зламі світів.