«Алеф» (El Aleph) — одна з найважливіших збірок у творчості великого аргентинського містифікатора, філософа та поета Хорхе Луїса Борхеса (1899–1986). Ця книга є вершиною його інтелектуальної прози, де кожне оповідання — це лабіринт, сповнений символів, дзеркал, стародавніх міфів та богословських парадоксів.
Центральне місце у збірці посідає однойменна новела «Алеф». У ній Борхес описує точку в просторі, що містить у собі всі інші точки Всесвіту: кожен, хто зазирне в неї, побачить увесь світ одночасно, без спотворення та скорочення. Це спроба автора втілити нескінченність у слові. Окрім «Алефа», до видання увійшли такі шедеври, як «Безсмертний», «Богослови», «Дім Астерія» та інші тексти, що досліджують природу часу, пам’яті та людської долі.
Борхес перетворює читання на інтелектуальну гру, де межа між реальністю та вигадкою розмивається, а кожна деталь може бути ключем до розгадки світобудови.
