Жовтий князь

«Жовтий князь» — найвідоміший твір українського письменника-емігранта Василя Барки (1908–2003), який став першим у світовій літературі масштабним полотном, присвяченим трагедії Голодомору 1932–1933 років. Це книга-свідчення, книга-реквієм, написана на основі особистих спогадів автора та численних свідчень очевидців. В центрі сюжету — доля родини Катранників: Мирона Даниловича, його дружини Дарії та їхніх дітей. Через історію однієї сім’ї звичайного українського села Кленоточі автор показує апокаліптичну картину винищення цілого народу. «Жовтий князь» — це метафоричний образ демона зла, голоду та смерті, який запанував над мирною землею, перетворюючи людей на тіні, а квітучі села — на цвинтарі. Попри весь жах описів, це роман про незламність людського духу. Навіть перед обличчям неминучої загибелі герої намагаються зберегти свою гідність, віру в Бога та любов до ближнього.