Земля

«Земля» — найвизначніший твір видатної української письменниці Ольги Кобилянської (1863–1942), який став вершиною українського модернізму та психологічного реалізму. Це епічна й водночас глибоко інтимна трагедія, в основі якої лежить реальна подія — братовбивство за землю, що сталося в селі Димка на Буковині. У центрі сюжету — родина заможного господаря Івоніки Федорчука. Усе своє життя він і його дружина Марія поклали на те, щоб здобути та зберегти землю для своїх синів — Михайла та Сави. Проте земля, яка мала б бути джерелом життя і достатку, стає фатальним деспотом, що вимагає кривавої жертви. Старший син Михайло, лагідний і працьовитий, мріє про щастя з бідною наймичкою Анною. Молодший Сава, лінивий та жорстокий, під впливом лихої пристрасті та егоїзму зважується на страшний злочин, щоб одноосібно володіти спадком. Кобилянська майстерно досліджує магічну і руйнівну владу землі над людською душею, перетворюючи сільську драму на філософську притчу про Каїна та Авеля.