Зачарована гора

Томас Манн (1875–1955) — видатний німецький письменник, есеїст і філантроп. Свої перші письменницькі проби розпочав наприкінці 1800-х, працюючи у мюнхенській страховій конторі. Успіх його першої книжки, «Падіння» (1894), надихнув Манна покинути роботу у страховій компанії та цілковито присвятити себе письменству. Через різку критику на адресу німецьких націонал-соціалістів, які прийшли до влади 1933 року, вирішив покинути Німеччину й опісля мешкав із родиною у Швейцарії та США. Прикметно, що серед книжок, які нацисти спалювали у травні 1933 року, не було творів Томаса Манна: либонь, тому, що 1929 року він став лауреатом Нобелівської премії з літератури. Серед найвідоміших книжок його вагомого доробку можна виокремити такі романи як «Будденброки» (1901), «Зачарована гора» (1924), тетралогію «Йосип та його брати» (1933–1943), «Доктор Фаустус» (1947), «Сповідь афериста Фелікса Круля» (1954). Інтрига роману Томаса Манна «Зачарована гора» розгортається на початку минулого сторіччя. Молодий Ганс Касторп навідує двоюрідного брата в санаторії Давоса і потрапляє під чари мікрокосмосу тих, хто «живе нагорі». Серед неповторної атмосфери декадансу та зачаєної смерті Ганс Касторп знайомиться з яскравими персонажами: адвокатом поступу та просвітництва Сеттембріні, містичним Нафтою, екзотичним Пеперкорном та магнетичною пані Шоша, втіленням любовного потягу. Тритижневі гостини Ганса Касторпа затягуються на довгі роки, й зачароване поле Гори розриває лише несподіваний удар грому, провісник війни. «Зачарована гора» — ключовий філософський роман не лише німецької, а всієї європейської літератури XX сторіччя.