Кайдашева сім'я

«Кайдашева сім’я» (1878) — неперевершений шедевр української класики, який Іван Франко назвав «найкращою оздобою українського письменства». У цій соціально-побутовій повісті Іван Нечуй-Левицький з неймовірною майстерністю, соковитим гумором та тонкою іронією змалював життя українського села у пореформену добу. Історія родини Омелька Кайдаша з Семигорів стала справжньою енциклопедією народного життя. Сюжет розгортається навколо вічного конфлікту «батьків і дітей», який у цій сім'ї набуває гротескних форм. Прагнення до власності, дріб’язкові суперечки за межу, грушу чи кухоль перетворюють життя близьких людей на нескінченну «війну» між свекрухою Марусею та невістками — Мотрею і Мелашкою, між батьками та синами — Карпом і Лавріном. Попри комізм багатьох ситуацій, твір має глибокий драматичний підтекст: автор показує, як побутовий егоїзм та відсутність духовного порозуміння руйнують родину і нівелюють людську гідність.